official

official
I n посадова особа; співробітник, чиновник, службовець (державний, банківський)
- diplomatic official дипломат
- duly accredited official належним чином акредитована особа
- fully trained officials добре підготовлені посадові особи
- government officials державні службовці; урядові чиновники
- high officials високі посадові особи
- international official міжнародна посадова особа (в ООН)
- municipal officials муніципальні службовці/ чиновники
- official of the protocol service працівник протокольної служби
- conduct of international officials поведінка міжнародних посадових осіб
- duties of international official обов'язки міжнародної посадової особи
- status of international official статус міжнародної посадової особи
- to accept officials приймати посадових осіб
II adj
1. службовий, посадовий
2. офіційний
- official ceremony офіційна церемонія
- official communication офіційне повідомлення
- official condolences офіційне висловлення співчуття
- official denial офіційне спростування
- official diplomatic status офіційний дипломатичний статус
- official document офіційний документ
- official duties службові обов'язки
- official gazette урядовий вісник
- official language державна/ офіційна мова
- official majority посадова більшість (більшість, що складається з людей, які є членами законодавчого органу з огляду на посадове становище, яке вони посідають)
- official news офіційне повідомлення
- official part of the visit офіційна частина візиту
- official passport службовий паспорт
- official reception офіційний прийом
- official records офіційний звіт
- official report офіційна доповідь; офіційне повідомлення, протокол
- official representative офіційний представник
- official responsibilities службові обов'язки
- official source офіційне джерело
- official statement офіційна заява
- official travel documents офіційні проїзні документи
- official visit офіційний візит
- to stay on an official friendly visit знаходитися з офіційним дружнім візитом
- for official use only тільки для службового користування
- in official capacity в офіційній якості

English-Ukrainian diplomatic dictionary. 2013.

Synonyms:
, , , ,


Look at other dictionaries:

  • official — of·fi·cial 1 n: one who holds or is invested with an office esp. in government a municipal official official 2 adj 1: of, relating to, or holding an office, position, or trust official duties 2: fully authorized an official policy of t …   Law dictionary

  • official — ● official, officiaux nom masculin (de office 1) Juge ecclésiastique, dans un diocèse. ⇒OFFICIAL, AUX, subst. masc. RELIG. CATH. A. [Avant la Révolution] Juge ecclésiastique délégué par l évêque pour exercer en son nom la juridiction contentieuse …   Encyclopédie Universelle

  • Official — Of*fi cial, a. [L. officialis: cf. F. officiel. See {Office}, and cf. {Official}, n.] 1. Of or pertaining to an office or public trust; as, official duties, or routine. [1913 Webster] That, in the official marks invested, you Anon do meet the… …   The Collaborative International Dictionary of English

  • official — official, officious The main meanings of official are ‘in the nature of an office’ (Their official duties) and ‘authorized or confirmed by someone in authority’ (The official attendance was over 10,000). By contrast, officious is a judgemental… …   Modern English usage

  • official — Official. s. m. Juge de Cour d Eglise. L Official de Paris, l official de Rheims &c. on la cité pardevant l official …   Dictionnaire de l'Académie française

  • official — [ə fish′əl, ōfish′əl] adj. [OFr < LL officialis] 1. of or holding an office, or position of authority 2. by, from, or with the proper authority; authorized or authoritative [an official request] 3. in a formal or ceremonious manner, often… …   English World dictionary

  • Official — Of*fi cial, n. [L. officialis a magistrate s servant or attendant: cf. F. official. See {Official}, a., and cf. {Officer}.] 1. One who holds an office; esp., a subordinate executive officer or attendant. [1913 Webster] 2. An ecclesiastical judge… …   The Collaborative International Dictionary of English

  • official — [adj] authorized, legitimate accredited, approved, authentic, authenticated, authoritative, bona fide, canonical, cathedral, ceremonious, certified, cleared, conclusive, correct, customary, decided, decisive, definite, endorsed, established, ex… …   New thesaurus

  • official — ► ADJECTIVE 1) relating to an authority or public body and its activities and responsibilities. 2) having the approval or authorization of such a body. ► NOUN ▪ a person holding public office or having official duties. DERIVATIVES officialdom… …   English terms dictionary

  • Official — Official, s. Officialis …   Pierer's Universal-Lexikon

  • Official — Official, lat. dtsch., der Vicar eines Bischofs in contentiösen u. Ehe Angelegenheiten; O. at. bischöfliches Gericht …   Herders Conversations-Lexikon

Share the article and excerpts

Direct link
… Do a right-click on the link above
and select “Copy Link”